Гідробар’єр і паробар’єр: у чому різниця та де застосовувати

Гідробар’єр і паробар’єр захищають покрівельну конструкцію від вологи, але виконують різні функції та встановлюються з різних боків утеплювача. Гідробар’єр захищає дах від води й конденсату з боку покрівельного покриття, а паробар’єр обмежує проникнення водяної пари з приміщення в утеплювач.

Плутати ці матеріали не можна. Якщо поміняти їх місцями або неправильно герметизувати стики, у теплоізоляції може накопичуватися волога. Це погіршує її властивості, створює умови для появи плісняви та скорочує строк експлуатації дерев’яних і металевих елементів даху.

Що таке гідробар’єр

Гідробар’єр — це підпокрівельна плівка, яку монтують із зовнішнього боку утеплювача, під металочерепицею, профнастилом, фальцевою покрівлею або іншим покриттям.

Його основне завдання — захистити утеплювач і кроквяну систему від:

• конденсату на внутрішній поверхні металевої покрівлі;

• дощу або снігу, які потрапили під покриття;

• вологи під час монтажу;

• води, занесеної вітром через стики;

• локальних протікань покрівельного матеріалу.

Водночас гідроізоляційна плівка повинна забезпечувати відведення водяної пари з конструкції відповідно до своєї паропроникності. У каталозі Metalica Profil представлені гідробар’єри, паробар’єри та супердифузійні мембрани для різних схем покрівельного пирога.

Що таке паробар’єр

Паробар’єр, або пароізоляція, встановлюється з боку теплого приміщення — перед утеплювачем.

У житловому будинку постійно утворюється водяна пара. Її джерелами є:

• приготування їжі;

• душ і ванна;

• сушіння одягу;

• прибирання;

• дихання людей;

• кімнатні рослини.

Через різницю температур і парціального тиску волога переміщується з теплого приміщення в холодніші шари даху. Паробар’єр обмежує цей потік і не дозволяє великій кількості пари проникати в теплоізоляцію.

Щоб матеріал працював правильно, він має створювати суцільний герметичний контур. Недостатньо просто закріпити полотно скобами: перехльости, примикання, отвори та місця проходження комунікацій потрібно проклеїти сумісними стрічками.

Основна різниця між гідробар’єром і паробар’єром

Головна відмінність полягає у напрямку захисту та місці монтажу.

Гідробар’єр:

• розташовується ближче до зовнішнього боку даху;

• захищає утеплювач від води та підпокрівельного конденсату;

• відводить вологу в напрямку карниза;

• повинен забезпечувати передбачене виробником проходження пари назовні.

Паробар’єр:

• встановлюється з боку опалювального приміщення;

• обмежує проникнення водяної пари в утеплювач;

• потребує максимально герметичних стиків;

• захищає конструкцію від внутрішньої вологи.

Отже, ці матеріали не замінюють один одного. Вони працюють разом, захищаючи теплоізоляцію з двох різних боків.

Як розташовуються плівки у покрівельному пирозі

У типовій утепленій скатній покрівлі шари розташовують у такій послідовності — від приміщення назовні:

1. Внутрішнє оздоблення.

2. Монтажний або сервісний проміжок, якщо він передбачений.

3. Паробар’єр.

4. Утеплювач між кроквами.

5. Гідробар’єр або супердифузійна мембрана.

6. Вентиляційний проміжок.

7. Обрешітка та контробрешітка.

8. Покрівельне покриття.

Точна схема залежить від типу плівки та рекомендацій її виробника. Деякі супердифузійні мембрани допускається укладати безпосередньо на утеплювач. Для класичного гідробар’єра може знадобитися вентиляційний зазор і з внутрішнього боку полотна.

Гідробар’єр і супердифузійна мембрана — не одне й те саме

Ці матеріали виконують подібну захисну функцію, але відрізняються паропроникністю та умовами монтажу.

Класичний гідробар’єр

Гідроізоляційна плівка захищає конструкцію від води, але зазвичай має обмежену здатність пропускати пару. Тому під нею часто створюють окремий вентиляційний проміжок, який допомагає виводити вологу з утеплювача.

Якщо покласти таку плівку безпосередньо на теплоізоляцію всупереч інструкції, пара може накопичуватися в конструкції.

Супердифузійна мембрана

Супердифузійна мембрана має високу паропроникність. Вона випускає водяну пару з утеплювача, але не пропускає зовнішню воду всередину.

Багато таких мембран дозволено монтувати безпосередньо на теплоізоляцію, залишаючи вентиляційний канал лише між мембраною та покрівельним покриттям. Але остаточне рішення потрібно приймати за технічною документацією конкретного матеріалу.

Де застосовують гідробар’єр

Гідробар’єр використовують у скатних дахах із:

• металочерепицею;

• профнастилом;

• фальцевим покриттям;

• натуральною або цементно-піщаною черепицею;

• іншими покрівельними матеріалами, під якими можливе потрапляння конденсату чи атмосферної вологи.

Під час монтажу полотно зазвичай укладають горизонтальними рядами від карниза до коника. Верхній ряд перекриває нижній, щоб вода могла безперешкодно стікати вниз.

Розмір перехльосту, необхідність провисання та спосіб проклеювання визначаються виробником плівки й залежать від кута нахилу покрівлі.

Де потрібен паробар’єр

Паробар’єр застосовують у конструкціях, які відокремлюють опалюване приміщення від холодної зони:

• утеплених скатних дахах;

• житлових мансардах;

• каркасних стінах;

• утеплених перекриттях;

• пласких покрівлях;

• стелях під холодним горищем.

Особливо важлива надійна пароізоляція у ванних кімнатах, кухнях, саунах, басейнах і виробничих приміщеннях із підвищеною вологістю.

Матеріал монтують із теплого боку утеплювача. Орієнтацію сторін полотна потрібно перевіряти за маркуванням та інструкцією виробника.

Чи потрібні обидві плівки в холодному даху

У неутепленій покрівлі класичний паробар’єр між приміщенням і дахом може не використовуватися, оскільки теплоізоляційного шару в скатах немає. Проте конкретна схема залежить від конструкції будівлі.

Для холодного даху важливо:

• організувати вентиляцію підпокрівельного простору;

• захистити конструкції від конденсату;

• забезпечити відведення води;

• правильно ізолювати утеплене перекриття під горищем.

Якщо утеплювач розташований у перекритті, паробар’єр зазвичай встановлюють з боку теплого приміщення саме під цим утеплювачем.

Для холодних металевих покрівель також може застосовуватися профнастил із антиконденсатним покриттям DripStop. Воно утримує краплі вологи на нижній поверхні металу, але не замінює вентиляцію та повноцінну систему ізоляції утепленого даху.

Як правильно монтувати гідробар’єр

Під час укладання гідроізоляційної плівки потрібно:

• дотримуватися правильного боку монтажу;

• укладати полотна з передбаченим перехльостом;

• проклеювати стики сумісною стрічкою;

• оформлювати примикання до труб, вікон і стін;

• не залишати неконтрольованих отворів;

• забезпечувати відведення води до карниза;

• не перекривати вентиляційні канали;

• уникати тривалого перебування плівки без покрівельного покриття.

Полотно не повинно створювати кишень, у яких накопичуватиметься вода. Водночас деякі гідробар’єри монтують із невеликим провисанням між кроквами — відповідно до інструкції виробника.

Як правильно встановити паробар’єр

Основна вимога до пароізоляційного шару — герметичність.

Під час монтажу необхідно:

• укладати полотно без розривів;

• проклеювати всі перехльости;

• герметизувати примикання до стін;

• ущільнювати проходи труб і кабелів;

• закривати місця кріплення, якщо цього вимагає система;

• не пошкоджувати плівку під час внутрішнього оздоблення;

• використовувати стрічки та герметики, сумісні з матеріалом.

Для захисту паробар’єра від електропроводки та інших комунікацій часто створюють сервісний проміжок. Це дозволяє прокладати мережі без великої кількості отворів у герметичному шарі.

Типові помилки під час улаштування ізоляції

Плівки поміняли місцями

Якщо матеріал із низькою паропроникністю встановити із зовнішнього боку утеплювача, волога може залишатися всередині конструкції.

Стики не проклеєні

Через нещільні перехльости тепле вологе повітря потрапляє в утеплювач. Навіть якісний паробар’єр не працюватиме як суцільна система без герметизації.

Плівка пошкоджена комунікаціями

Отвори від кабелів, труб, світильників і кріплень повинні бути ущільнені. Особливо небезпечні неконтрольовані розриви паробар’єра.

Відсутній вентиляційний проміжок

Без руху повітря волога не відводиться з-під покрівельного покриття. Це підвищує ризик конденсації та зволоження конструкцій.

Матеріал вибраний лише за ціною

Плівки відрізняються щільністю, міцністю, паропроникністю, стійкістю до ультрафіолету та допустимим способом монтажу. Вибір потрібно узгоджувати з конструкцією даху, а не лише з бюджетом.

Як вибрати плівки для даху

Перед покупкою потрібно визначити:

• утеплений дах чи холодний;

• тип покрівельного покриття;

• конструкцію кроквяної системи;

• наявність і товщину утеплювача;

• режим використання приміщення;

• рівень внутрішньої вологості;

• кількість вентиляційних проміжків;

• вимоги до паропроникності;

• спосіб герметизації стиків.

Також варто перевірити міцність полотна, допустимий період впливу ультрафіолету та сумісність із монтажними стрічками.

Докладніше про функції матеріалів і формування покрівельної системи можна прочитати у статті про гідро- та пароізоляційні плівки для даху.

Захист утеплювача з обох боків

Гідробар’єр захищає утеплювач від води з боку покрівлі, а паробар’єр обмежує надходження вологи з теплого приміщення. Ці матеріали мають різні характеристики та не можуть довільно замінювати один одного.

У розділі плівок для покрівлі представлені гідробар’єри, паробар’єри, супердифузійні мембрани та інші матеріали для захисту покрівельної конструкції. Асортимент категорії включає рішення Strotex і мембрану Marma Dachowa.

Ярослав Кучер | Інженер

Напрямки

проєктування металоконструкцій, конструкції для сонячних станцій, профнастил і металочерепиця, ЛСТК, холодний прокат, фасадні та покрівельні системи, монтаж і транспортування, стандарти якості, технічні розрахунки

Мови

українська, англійська

Про себе

Інженер компанії «Металіка Профіль» із досвідом у проєктуванні металевих конструкцій. Спеціалізується на технічних розрахунках, розробці конструкцій для сонячних станцій, профнастилу та ЛСТК